Moon
Earth

Відьмина Голова у нічному небі: як побачити туманність Witch Head на Гелловін

Коли нічне небо темніє наприкінці жовтня, а сузір’я Оріона сходить над горизонтом, у глибинах космосу з’являється таємниче мариво. Це туманність Відьмина Голова, або IC 2118 — гігантська хмара газу, яка справді схожа на профіль відьми з гострим носом і підборіддям.

Туманність розташована поруч із Рігелем — найяскравішою зіркою Оріона, — на відстані близько 900 світлових років від Землі. Її розмір вражає: приблизно 70 світлових років у довжину. І хоча ця космічна хмара величезна, побачити її можна лише через великі телескопи.

На знімках NASA туманність виглядає блакитно-фіолетовою — і на це є причина. Вона не світиться сама по собі, а відбиває світло сусідньої зорі Рігеля. Саме через це її називають туманністю відбиття. Частинки пилу розсіюють світло зорі, створюючи відтінки, схожі на примарне сяйво.

Восени туманність можна спробувати знайти на небі разом із сузір’ям Оріона. Ближче до півночі воно піднімається зі сходу, і десь поруч, у темряві, з’являється її обличчя — дивне, химерне та моторошне.

Хоча Відьмина Голова не така помітна, як інші об’єкти, саме вона створює особливу атмосферу цього сезону. У ніч Гелловіну здається, що навіть космос має почуття гумору — і відображає наші земні образи у власному стилі.

ЄС готує Україну до участі у системі безпечного космічного зв’язку

Європа відкриває новий розділ у співпраці з Україною. Європейська Комісія запропонувала країнам-членам почати переговори про приєднання України до програми GOVSATCOM — урядової системи безпечного супутникового зв’язку Європейського Союзу.

GOVSATCOM створює єдину платформу для обміну захищеними даними між урядами та службами, які працюють у кризових або віддалених умовах. Вона поєднує ресурси держав-членів і приватних операторів, забезпечуючи стабільний зв’язок навіть там, де наземна інфраструктура недоступна.

Це рішення продовжує інтеграцію України у спільний космічний простір ЄС. У квітні 2025 року Україна підписала угоду про участь у програмах Copernicus, Space Weather Events та Near-Earth Objects, що охоплюють моніторинг Землі, виявлення астероїдів і відстеження космічної погоди.

Наступний крок — приєднання до системи безпечної супутникової конективності ЄС, яка зміцнить спільну інформаційну інфраструктуру та підвищить стійкість зв’язку в регіоні. GOVSATCOM стане частиною ширшої стратегії, що включає програму IRIS², яку ЄС планує розгорнути до 2030 року. Вона забезпечить надійні канали комунікації по всій Європі та за її межами.

Віцепрезидентка Єврокомісії з питань технологічного суверенітету, безпеки та демократії Хенна Вірккунен підкреслила важливість цього кроку:

«Безпечний зв’язок — це основа стійкості Європи. Співпраця з Україною зміцнює нашу спільну безпеку й здатність діяти у світі, що швидко змінюється».

Комісар ЄС із питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс додав:

«Участь України посилить космічні можливості Європи в критичний момент. Це важливий крок до сильнішої, об’єднаної Європи, здатної захищати своїх громадян — і на Землі, і в космосі».

Угоду між ЄС і Україною буде оформлено відповідно до статті 218 Договору про функціонування Європейського Союзу. За даними Єврокомісії, майбутнє партнерство також підтримає стратегічні цілі ЄС у межах ініціатив Global Gateway та European Defence Readiness 2030, спрямованих на розвиток європейської оборонної та технологічної незалежності.

Поглиблення співпраці з Україною не лише зміцнить захищеність комунікаційної інфраструктури Європи, а й зробить її спільний космічний простір більш відкритим для партнерів, які розділяють демократичні цінності.

Нова технологія зв’язку: Muon Space інтегрує технологію Starlink у свої супутники

У космосі скоро з’явиться новий спосіб зв’язку — швидкий, як світло. Каліфорнійський стартап Muon Space оголосив про партнерство зі SpaceX, щоб інтегрувати мініатюрні лазерні термінали Starlink у власні супутники Halo. Завдяки цьому апарати зможуть обмінюватися даними в реальному часі, без затримок і без прив’язки до наземних станцій.

Це відкриває шлях до створення глобальної орбітальної мережі, яка з’єднає супутники, як вузли в єдиній системі. Перший запуск запланований на 2027 рік, і одне з його практичних застосувань — оперативне виявлення лісових пожеж у межах програми FireSat.

Muon Space заснували у 2021 році. Компанія створює супутники для кліматичного моніторингу та аналітики, зокрема для клієнтів, які не мають власних космічних платформ. У 2024 році Muon отримала 60 мільйонів доларів інвестицій на розроблення десяти супутників, які вийдуть на низьку навколоземну орбіту.

Лазерні термінали Starlink, що забезпечують швидкість до 25 Гбіт/с на відстані до 4000 км, уже випробували в серпні 2025 року. Їх головна перевага — можливість миттєвого обміну даними між супутниками без потреби чекати сигналу від наземних антен. Це особливо важливо для моніторингу кліматичних змін, океанів чи надзвичайних ситуацій, коли навіть хвилина затримки має значення.

Перші супутники Muon із лазерними терміналами вийдуть на орбіту на початку 2027 року. На кожному з них встановлять від одного до чотирьох оптичних модулів, залежно від завдання. У межах програми FireSat така інтеграція скоротить затримку в передачі даних із, приблизно, 20 хвилин до кількох секунд — цього вистачить, щоб зафіксувати займання й повідомити рятувальні служби майже миттєво.

Фінансові деталі угоди не розкривають, однак у Muon Space заявили, що планують зробити технологію доступною для всіх клієнтів. Компанія готується запустити сім апаратів у 2026 році та щороку подвоювати виробництво на новому заводі в Каліфорнії.

Це партнерство показує, як приватні компанії формують нову архітектуру космосу — де супутники стають не просто «очима» з орбіти, а частиною єдиної мережі, що реагує на події на Землі майже миттєво.

Artemis ІІ: місія, що повертає людей на Місяць, стала на крок ближче до старту

Місячна програма NASA робить ще один впевнений крок уперед. У Космічному центрі імені Кеннеді інженери встановили корабель Orion на ракету Space Launch System (SLS) — ту саму, що у 2026 році відправить чотирьох астронавтів у подорож навколо Місяця.

Попри урядовий шатдаун у США, робота над програмою Artemis не зупинилася — вона належить до критично важливих проєктів. І тепер, після інтеграції головних компонентів ракети, місія Artemis ІІ стає реальнішою, ніж будь-коли.

Це буде перший пілотований політ нової ери дослідження Місяця. Екіпаж із чотирьох астронавтів облетить супутник Землі без посадки на поверхню, перевіряючи системи корабля перед наступною місією — Artemis ІІІ, під час якої люди знову ступлять на Місяць уперше з 1972 року.

Корабель Orion, який отримав символічне ім’я «Integrity», уже закріпили на ракеті. Попереду — серія технічних випробувань: перевірка живлення, зв’язку, управління та інтеграційних систем. Команда також проведе повну «генеральну репетицію» запуску.

Після завершення тестів Artemis ІІ стане першою можливістю перевірити, як працює вся інфраструктура нової місячної програми — від ракети-гіганта SLS до корабля Orion і наземних систем підтримки.

Очікується, що старт відбудеться не раніше 5 лютого 2026 року, хоча все можу затягнутись до весни. Якщо все пройде успішно, цей політ відкриє нову сторінку в історії людських польотів.

І хто знає — можливо, саме цей політ стане тим, після якого людство вже не сприйматиме Місяць як далеку точку на небі, а як перший пункт у своєму майбутньому маршруті до зірок.

Апгрейд космічної доставки від Японії: до МКС вирушив новий вантажний корабель.

Щоразу, коли з Землі злітає ракета, здається, що людство робить ще один крок до космічного майбутнього. Цього разу — Японія. 26 жовтня з острова Танегасіма стартувала ракета H3 із новим вантажним кораблем HTV-X1, який доправить на Міжнародну космічну станцію усе необхідне для життя і роботи астронавтів. Уже за 14 хвилин після запуску апарат вийшов на орбіту — точно за планом.

Цей політ —  перевірка нової ракети, яка має стати основою майбутніх космічних місій країни. H3 — потужніша, економніша і здатна доставляти значно більші вантажі. Її розробляли у співпраці з Mitsubishi Heavy Industries, і нині вона поступово замінює попередню модель H-2A, що працювала майже два десятиліття.

Новий корабель HTV-X1 — наступник серії Kounotori («лелека»), яка дев’ять разів літала до МКС впродовж 2009 – 2020 років. Його створили універсальнішим і витривалішим: тепер він може залишатися біля станції до шести місяців, доставляти обладнання, харчі й навіть зразки, що потребують зберігання при низьких температурах. А після завершення місії — ще три місяці працювати автономно, виконуючи технічні експерименти на орбіті.

Для японської космічної агенції JAXA цей запуск — демонстрація зрілості програми, здатної забезпечити стабільну і точну логістику в космосі. Президент JAXA Хіросі Ямакава назвав політ «кроком до справжньої автономії у космосі» — і це звучить досить реально. Японія входить до невеликого кола країн, що самостійно забезпечують доставку вантажів на МКС.

Спостерігаючи за такими місіями, мимоволі думаєш: колись і українські інженери відправлятимуть свої апарати до орбіти. Адже космос — це не лише про далекі планети, а й про людей, які вірять, що можуть дістатися туди самі.

James Webb підтвердив найпотужніший вибух у Всесвіті: GRB 250702B тривав цілу добу

Уявіть собі спалах, що на мить затьмарює цілу галактику — і не згасає годинами. 2 липня 2025 року телескоп Fermi зафіксував GRB 250702B, а подальші спостереження космічним телескопом ім. Джеймса Вебба підтвердили: це найпотужніший гамма-спалах, який коли-небудь реєстрували.

Гамма-спалахи — найенергійніші вибухи у Всесвіті. Зазвичай вони тривають від мілісекунд до кількох хвилин і виникають, коли колапсує ядро масивної зорі й народжується чорна діра, або коли зливаються компактні об’єкти — на кшталт нейтронних зір чи чорних дір. Але GRB 250702B порушив це правило: випромінювання трималося майже добу. Щоб зрозуміти масштаби, астрономам потрібно було виміряти відстань до джерела — і тут виручив James Webb, який допоміг уточнити червоне зміщення та оцінити енергію події. Розрахунки показали: за сумарною потужністю це рекорд.

Наступним кроком є пошук наднової, адже більшість «довгих» GRB пов’язані з вибухами масивних зір. Команди проаналізували післясвічення та околиці джерела, однак яскравої наднової не виявили. Можливе пояснення — надзвичайно запилена материнська галактика, здатна «сховати» слабший вибух у пилу. Це нетипово: зазвичай GRB народжуються в менших, молодих і бідніших на пил галактиках. Тут же середовище виглядає інакше, і саме воно могло зіграти ключову роль у сценарії вибуху.

Що могло статися?Є дві головні версії. Перша — незвичний колапс масивної зорі з довготривалим центральним двигуном, який підтримував випромінювання годинами. Друга — руйнація малої зорі чорною дірою, що також здатна дати затяжний і надпотужний спалах. Обидві гіпотези сходяться з відсутністю яскравої наднової та з «важким» пиловим середовищем довкола джерела.Попереду — багато роботи: довготривалий моніторинг післясвічення, пошук прихованої наднової на довших хвилях, моделювання джерела та перевірка ролі середовища. Та Одне вже зрозуміло: GRB 250702B не просто б’є рекорд — він змушує переглянути те, як ми розуміємо смерть зір і народження екстремальних космічних явищ.

Чехія подарує Україні супутник: нова ера спостереження за Землею

Почнемо з головного: Чехія будує й передає Україні супутник спостереження за Землею. Це перший випадок, коли іноземна держава надає нам таку допомогу в космічній сфері — і це відкриває зовсім інший рівень доступу до орбітальних даних. Міністерство закордонних справ Чехії вже оголосило про завершення підготовчих робіт, а запуск апарата заплановано на найближчий рік.

Супутник буде оснащений комбінованою системою спостереження, що включає радарну систему (SAR), оптичне та радіаційне виявлення, а також моніторинг радіочастотного спектра в кількох діапазонах. Завдяки такій технології Україна зможе вести спостереження навіть за несприятливих погодних умов або вночі — це критично важливо для забезпечення безпеки та ефективного використання космічних даних у різних сферах. Завдяки участі чеських компаній, які мають досвід у розробці малих супутників, запуск цього апарата заплановано на найближчий рік. 

Паралельно сторони закріпили співпрацю Меморандумом про взаєморозуміння між Міністерством транспорту Чехії та Державною космічною агенцією України. Ідеться не про разовий жест: у перспективі розглядають створення цілої мережі подібних апаратів. Для України це означає перехід від фрагментарних знімків до системного космічного спостереження — з регулярними оновленнями, мультиспектральною аналітикою та можливістю швидко звіряти дані між різними сенсорами.

Цей проєкт — частина ширшої стратегії підтримки України в розвитку технологій майбутнього. Для нас це не просто «ще один супутник», а інструмент, що підсилює щоденну роботу — від безпеки до економіки. Коли критична інфраструктура, відновлення та точні дані мають вирішальне значення, власне «око з орбіти» — це крок до більш передбачуваних рішень на Землі.

Чехія не лише демонструє свої технологічні можливості, але й підтверджує свою підтримку України у цей складний час.

NASA шукає нового партнера для висадки на Місяць: SpaceX відстає від графіка!

NASA більше не чекає на SpaceX: місячна місія потребує нових партнерів. Космічна агенція США відкрила новий контракт для створення місячного посадкового модуля після затримок із розробкою Starship від SpaceX. Але чому це сталося, і хто тепер братиме участь в амбіційному проєкті Artemis? Давайте розберемося!

NASA оголосила про відкриття контракту на створення посадкового модуля для програми Artemis, яка повинна повернути астронавтів на Місяць після понад 50 років перерви. Рішення відкрити нові підряди стало наслідком затримок у розробці Starship, амбітного проєкту SpaceX. Водночас Шон Даффі, що виконує обов’язки керівника NASA, заявив, що до конкурсу на розробку посадкового модуля будуть запрошені й інші гравці ринку, зокрема, Blue Origin.

Незважаючи на те що у січні 2023 року Blue Origin успішно запустила ракету New Glenn, ракету так і не вдалося приземлити через технічні проблеми. Це лише підкреслює те, наскільки важливими для NASA є терміни.

 NASA підписала контракт зі SpaceX на розробку посадкового модуля Starship ще в 2021 році, вартість якого складає вражаючі $4,4 млрд. Але на даний момент компанія не встигає вкластися в графік. І якщо SpaceX не пришвидшить роботу, NASA буде змушена звертатися до інших підрядників, щоб не зірвати терміни програми.

Це рішення суттєво впливає на темпи виконання місій NASA, адже адміністрація президента Дональда Трампа ставила завдання — висадити людей на Місяць до завершення його каденції в січні 2029 року. Однак наразі посадка астронавтів на Місяць запланована на 2027 рік, хоча терміни можуть змінитися через існуючі труднощі.


NASA звернулася до SpaceX і Blue Origin з вимогою надати оновлені плани прискорення місій до 29 жовтня, а також розглядає інші компанії для збільшення частоти польотів. Перша місія — Artemis 2 — відбудеться вже весною 2026 року, коли астронавти вирушать на десятиденний політ навколо Місяця без посадки. І це лише початок!

Затримки, складнощі й нові контракти — усе це створює напружену атмосферу навколо місій NASA, але одне зрозуміло точно: космос чекає, і високі технології не стоять на місці.

Енцелад: чи знайшли ми доказ життя на супутнику Сатурна?

Це відкриття може змінити все, що ми знали про життя в космосі. На початку жовтня 2024 року команда вчених оголосила: на супутнику Сатурна Енцеладі виявлено складні органічні молекули — потенційні “цеглинки” життя. І хоча це ще не пряма відповідь на запитання, чи існує життя за межами Землі, шанс на позитивну відповідь стає дедалі вищим.

Нові результати з’явилися після повторного аналізу даних місії NASA Cassini, яка завершилася ще у 2017 році. Виявилося, що у водяних гейзерах Енцелада містяться молекули, до складу яких входить вуглець — один з основних елементів, без яких неможливе життя. І це не просто органічні сполуки, а потенційні попередники складніших форм, які могли б підтримувати біологічні процеси.

Ці молекули походять із підповерхневого океану, схованого під товстим шаром льоду. Це відкриття має величезне значення: раніше вважалося, що подібні молекули утворюються лише під дією космічного випромінювання. Тепер же стало зрозуміло, що вони народжуються в глибинах самого Енцелада — там, де є вода, енергія та органіка, тобто всі ключові умови для життя.

Серед виявлених речовин — ефіри, азотовмісні й кисневмісні молекули, які на Землі беруть участь у хімічних реакціях, що приводять до утворення амінокислот і білків. Це відкриття змінює наше уявлення про те, як можуть зароджуватися живі системи на інших небесних тілах.

Як зазначив один із авторів дослідження, Нозаїр Хаваджі з Вільного університету Берліна, “органічні молекули, виявлені на Енцеладі, відкривають безліч шляхів для майбутніх експериментів”. І хоча поки що немає прямих доказів існування життя, сам факт наявності таких сполук значно підвищує ймовірність того, що в підлідному океані можуть існувати прості живі організми.

Щоб отримати остаточні відповіді, вчені планують нову місію, яка може стартувати вже до 2054 року. Вона передбачає не лише орбітальні спостереження, а й доставку зразків льоду з поверхні Енцелада.

Це відкриття вкотре підтверджує: серед усіх супутників Сонячної системи саме Енцелад залишається одним із найперспективніших місць для пошуку життя. І, можливо, саме там ми отримаємо відповідь на одне з головних запитань людства — чи справді ми у Всесвіті не самі.

Місяць: два обличчя і чимало таємниць

Здається, ми давно знаємо Місяць — він поруч, знайомий, світить уночі й надихає і вчених, і поетів. Але насправді ми бачимо лише одну його сторону. Друга — прихована від Землі — досі залишається загадкою. І тепер астрономи зробили відкриття, яке показує: ці два боки Місяця різняться не лише зовні, а й усередині.

За новими даними, опублікованими в журналі Nature Geoscience, надра зворотного боку Місяця холодніші щонайменше на 100 °C. Це відкриття змінює уявлення про те, як формувався і розвивався наш супутник. Адже тривалий час вважали, що обидві його сторони мають подібну структуру. Тепер же стає очевидно: Місяць асиметричний — від рельєфу до складу порід.

Далека сторона виглядає суворіше: там майже немає темних «морів» — рівнин, утворених колись потоками лави. Їх лише близько 1 %, тоді як на ближньому боці — понад 30 %. До того ж кора зворотного боку товща приблизно на 20 км, а це означає, що процеси її формування відбувалися інакше. І це не єдині відмінності: склад каменів на різних боках Місяця теж сильно різниться.

Важливу роль у новому відкритті відіграли зразки, які китайський апарат Chang’e 6 доставив із зворотного боку Місяця. Аналіз показав, що породи там утворилися з лави, температура якої була значно нижчою, ніж на стороні, яку ми бачимо із Землі. Це свідчить про те, що різниця в теплових умовах зберігається вже мільярди років.

Чому так сталося — питання відкрите. Вчені висувають кілька версій. Можливо, на далекому боці менше радіоактивних елементів, таких як уран і торій, які виділяють тепло внаслідок розпаду. Інша гіпотеза передбачає, що колись потужний астероїдний удар змістив ці елементи на ближній бік. Є й припущення, що під час формування Місяць міг зіштовхнутися з меншим небесним тілом — і саме це створило помітну асиметрію між його сторонами.

Хай там як, це відкриття додає новий вимір у розуміння історії Місяця. І хоч ми бачимо лише його знайоме світле лице, зворотний бік продовжує нагадувати: навіть найближчі космічні об’єкти можуть приховувати величезні таємниці.