Moon
Earth

Що відбувається в небі цього листопада: суперповня, зорепад Леонід і побачення Місяця з Сатурном

Листопад цього року подарує небу особливу динаміку — від яскравої суперповні до повернення метеорного потоку Леонід. Це місяць, коли варто просто підняти голову вгору.

1 і 2 листопада випуклий зростаючий Місяць зійде поруч із Сатурном. Планету легко впізнати за рівним золотавим сяйвом.

5 листопада — головна подія місяця. О 15:19 за київським часом настане найяскравіша суперповня 2025 рокуповня Ловецького Місяця. Того ж вечора він пройде біля зоряного скупчення Плеяд і зійде трохи більшим, ніж зазвичай. Це гарний шанс побачити, як близький Місяць відбиває холодне осіннє світло над містом.

У середині місяця на сцену виходять Леоніди — легендарний метеорний потік, який сяє швидкими, яскравими «болідами». Його максимум очікують у ніч із 16 на 17 листопада. Найкращий час для спостережень — після півночі, коли сузір’я Лева підніметься вище над горизонтом. 

Ранкове небо належить двом планетам — Юпітеру та Венері. Юпітер сяє високо на сході майже до світанку, поруч із сузірям Близнюків. Венеру можна побачити низько над східним горизонтом — вона поступово зникає в сяйві Сонця.

20 листопада настане новий Місяць, і небо стане найтемнішим за місяць. Це ідеальний час, щоб вирушити за місто та побачити Молочний Шлях або кілька слабких комет. За даними EarthSky, у Сонячній системі зараз можна спостерігати одразу три — Lemmon, SWAN і 3I/ATLAS.

Наприкінці листопада Місяць знову зійде поруч із Сатурном — 28 і 29 числа. Так небо немов поставить фінальну крапку в осінній історії: та сама пара, з якої починався місяць, зустрінеться вдруге перед зимою.

Листопад — не сезон літніх ночей, але він має свою магію. Суперповня, Леоніди, Сатурн і комети нагадують: навіть холодне небо сповнене руху й світла. І все, що потрібно, — кілька хвилин тиші, щоб побачити, як живе Всесвіт.

Artemis ІІ: місія, що повертає людей на Місяць, стала на крок ближче до старту

Місячна програма NASA робить ще один впевнений крок уперед. У Космічному центрі імені Кеннеді інженери встановили корабель Orion на ракету Space Launch System (SLS) — ту саму, що у 2026 році відправить чотирьох астронавтів у подорож навколо Місяця.

Попри урядовий шатдаун у США, робота над програмою Artemis не зупинилася — вона належить до критично важливих проєктів. І тепер, після інтеграції головних компонентів ракети, місія Artemis ІІ стає реальнішою, ніж будь-коли.

Це буде перший пілотований політ нової ери дослідження Місяця. Екіпаж із чотирьох астронавтів облетить супутник Землі без посадки на поверхню, перевіряючи системи корабля перед наступною місією — Artemis ІІІ, під час якої люди знову ступлять на Місяць уперше з 1972 року.

Корабель Orion, який отримав символічне ім’я «Integrity», уже закріпили на ракеті. Попереду — серія технічних випробувань: перевірка живлення, зв’язку, управління та інтеграційних систем. Команда також проведе повну «генеральну репетицію» запуску.

Після завершення тестів Artemis ІІ стане першою можливістю перевірити, як працює вся інфраструктура нової місячної програми — від ракети-гіганта SLS до корабля Orion і наземних систем підтримки.

Очікується, що старт відбудеться не раніше 5 лютого 2026 року, хоча все можу затягнутись до весни. Якщо все пройде успішно, цей політ відкриє нову сторінку в історії людських польотів.

І хто знає — можливо, саме цей політ стане тим, після якого людство вже не сприйматиме Місяць як далеку точку на небі, а як перший пункт у своєму майбутньому маршруті до зірок.

James Webb підтвердив найпотужніший вибух у Всесвіті: GRB 250702B тривав цілу добу

Уявіть собі спалах, що на мить затьмарює цілу галактику — і не згасає годинами. 2 липня 2025 року телескоп Fermi зафіксував GRB 250702B, а подальші спостереження космічним телескопом ім. Джеймса Вебба підтвердили: це найпотужніший гамма-спалах, який коли-небудь реєстрували.

Гамма-спалахи — найенергійніші вибухи у Всесвіті. Зазвичай вони тривають від мілісекунд до кількох хвилин і виникають, коли колапсує ядро масивної зорі й народжується чорна діра, або коли зливаються компактні об’єкти — на кшталт нейтронних зір чи чорних дір. Але GRB 250702B порушив це правило: випромінювання трималося майже добу. Щоб зрозуміти масштаби, астрономам потрібно було виміряти відстань до джерела — і тут виручив James Webb, який допоміг уточнити червоне зміщення та оцінити енергію події. Розрахунки показали: за сумарною потужністю це рекорд.

Наступним кроком є пошук наднової, адже більшість «довгих» GRB пов’язані з вибухами масивних зір. Команди проаналізували післясвічення та околиці джерела, однак яскравої наднової не виявили. Можливе пояснення — надзвичайно запилена материнська галактика, здатна «сховати» слабший вибух у пилу. Це нетипово: зазвичай GRB народжуються в менших, молодих і бідніших на пил галактиках. Тут же середовище виглядає інакше, і саме воно могло зіграти ключову роль у сценарії вибуху.

Що могло статися?Є дві головні версії. Перша — незвичний колапс масивної зорі з довготривалим центральним двигуном, який підтримував випромінювання годинами. Друга — руйнація малої зорі чорною дірою, що також здатна дати затяжний і надпотужний спалах. Обидві гіпотези сходяться з відсутністю яскравої наднової та з «важким» пиловим середовищем довкола джерела.Попереду — багато роботи: довготривалий моніторинг післясвічення, пошук прихованої наднової на довших хвилях, моделювання джерела та перевірка ролі середовища. Та Одне вже зрозуміло: GRB 250702B не просто б’є рекорд — він змушує переглянути те, як ми розуміємо смерть зір і народження екстремальних космічних явищ.

Місяць: два обличчя і чимало таємниць

Здається, ми давно знаємо Місяць — він поруч, знайомий, світить уночі й надихає і вчених, і поетів. Але насправді ми бачимо лише одну його сторону. Друга — прихована від Землі — досі залишається загадкою. І тепер астрономи зробили відкриття, яке показує: ці два боки Місяця різняться не лише зовні, а й усередині.

За новими даними, опублікованими в журналі Nature Geoscience, надра зворотного боку Місяця холодніші щонайменше на 100 °C. Це відкриття змінює уявлення про те, як формувався і розвивався наш супутник. Адже тривалий час вважали, що обидві його сторони мають подібну структуру. Тепер же стає очевидно: Місяць асиметричний — від рельєфу до складу порід.

Далека сторона виглядає суворіше: там майже немає темних «морів» — рівнин, утворених колись потоками лави. Їх лише близько 1 %, тоді як на ближньому боці — понад 30 %. До того ж кора зворотного боку товща приблизно на 20 км, а це означає, що процеси її формування відбувалися інакше. І це не єдині відмінності: склад каменів на різних боках Місяця теж сильно різниться.

Важливу роль у новому відкритті відіграли зразки, які китайський апарат Chang’e 6 доставив із зворотного боку Місяця. Аналіз показав, що породи там утворилися з лави, температура якої була значно нижчою, ніж на стороні, яку ми бачимо із Землі. Це свідчить про те, що різниця в теплових умовах зберігається вже мільярди років.

Чому так сталося — питання відкрите. Вчені висувають кілька версій. Можливо, на далекому боці менше радіоактивних елементів, таких як уран і торій, які виділяють тепло внаслідок розпаду. Інша гіпотеза передбачає, що колись потужний астероїдний удар змістив ці елементи на ближній бік. Є й припущення, що під час формування Місяць міг зіштовхнутися з меншим небесним тілом — і саме це створило помітну асиметрію між його сторонами.

Хай там як, це відкриття додає новий вимір у розуміння історії Місяця. І хоч ми бачимо лише його знайоме світле лице, зворотний бік продовжує нагадувати: навіть найближчі космічні об’єкти можуть приховувати величезні таємниці.

Всесвітній тиждень космосу 2025: як це — жити поза Землею

Жити у космосі — це не лише будувати станції чи кораблі. Це вирішувати складні завдання, щоб колись космос насправді став домом для людей. Саме це стало темою  цьогорічний Всесвітній тиждень космосу (World Space Week, WSW), який проходить з 4 по 10 жовтня 2025 року під темою «Living in Space».

WSW відзначають щорічно з 1999 року, і зараз це найбільший космічний івент на планеті: тисячі заходів у понад 90 країнах. Свято нагадує про два історичні моменти: запуск Спутника-1, що стався 4 жовтня 1957 року, та підписання Договору про космічний простір – 10 жовтня 1967 року. 

За словами президента WSW Денніса Стоуна, зараз у космосі живе десятеро людей, але їх кількість буде зростати. Нові космічні станції та дослідження у мікрогравітації готують базу для постійного життя у космосі, а в перспективі — на Місяці та Марсі.

Цього року WSW зосереджується на тому, що насправді означає жити у космосі. Йдеться не лише про технічні станції, а про всі складні аспекти: замкнуті системи життєзабезпечення, захист від радіації, підтримку фізичного і ментального здоров’я під час довготривалих місій.

У рамках WSW школи, університети, космічні агенції та громадські організації проводять майстер-класи, інтерактивні виставки, онлайн-панелі та конкурси, щоб показати, як можна жити і працювати поза Землею. Події відбуваються по всьому світу: від Space Artwork Mosaic у Лондоні до онлайн-форуму NASA та Lockheed Martin «Living on the Moon». Навчальні ресурси від Crayola допомагають дітям дізнатися більше про космос і уявити себе дослідниками.

Цього року зареєстровано 2 617 заходів, багато з них покликані надихати на уявлення технологій і стилю життя, які дозволять людям жити в орбітальних станціях чи місячних базах. Мета WSW — не тільки зацікавити, а й надихнути нове покоління вчених, інженерів і космічних дослідників, які колись можуть назвати космос своїм домом.