Нова технологія зв’язку: Muon Space інтегрує технологію Starlink у свої супутники

У космосі скоро з’явиться новий спосіб зв’язку — швидкий, як світло. Каліфорнійський стартап Muon Space оголосив про партнерство зі SpaceX, щоб інтегрувати мініатюрні лазерні термінали Starlink у власні супутники Halo. Завдяки цьому апарати зможуть обмінюватися даними в реальному часі, без затримок і без прив’язки до наземних станцій.

Це відкриває шлях до створення глобальної орбітальної мережі, яка з’єднає супутники, як вузли в єдиній системі. Перший запуск запланований на 2027 рік, і одне з його практичних застосувань — оперативне виявлення лісових пожеж у межах програми FireSat.

Muon Space заснували у 2021 році. Компанія створює супутники для кліматичного моніторингу та аналітики, зокрема для клієнтів, які не мають власних космічних платформ. У 2024 році Muon отримала 60 мільйонів доларів інвестицій на розроблення десяти супутників, які вийдуть на низьку навколоземну орбіту.

Лазерні термінали Starlink, що забезпечують швидкість до 25 Гбіт/с на відстані до 4000 км, уже випробували в серпні 2025 року. Їх головна перевага — можливість миттєвого обміну даними між супутниками без потреби чекати сигналу від наземних антен. Це особливо важливо для моніторингу кліматичних змін, океанів чи надзвичайних ситуацій, коли навіть хвилина затримки має значення.

Перші супутники Muon із лазерними терміналами вийдуть на орбіту на початку 2027 року. На кожному з них встановлять від одного до чотирьох оптичних модулів, залежно від завдання. У межах програми FireSat така інтеграція скоротить затримку в передачі даних із, приблизно, 20 хвилин до кількох секунд — цього вистачить, щоб зафіксувати займання й повідомити рятувальні служби майже миттєво.

Фінансові деталі угоди не розкривають, однак у Muon Space заявили, що планують зробити технологію доступною для всіх клієнтів. Компанія готується запустити сім апаратів у 2026 році та щороку подвоювати виробництво на новому заводі в Каліфорнії.

Це партнерство показує, як приватні компанії формують нову архітектуру космосу — де супутники стають не просто «очима» з орбіти, а частиною єдиної мережі, що реагує на події на Землі майже миттєво.